Звичайно, увесь «прогрес» однойменного напрямку рок музики цілковито базувався на здобутках гуртів, згаданих у попередньому пості. Їхня музика надихала молодих виконавців на написання власних пісень у подібному стилі, а так як твори корифеїв прогу кардинально відрізнялися один від одного, то кожний гурт, буквально, став зачинателем нових під-напрямків.
Так творчість Genesis вилилася у те, що зараз називають симфонічним прогом через використання клавішних синтезаторів, які наповнюють пісні голосами оркестрових інструментів. Також великий вплив на розвиток симфонічного прогу мала група Yes, до речі, останній їхній альбом (Magnification) записаний із живим симфонічним оркестром і, на мою думку, є єдиною в історії людства дійсно вдалою спробою поєднання року та симфонії. Пісні цього під-напрямку здебільшого є мелодійними, мають прозоре, легке звучання і супроводжуються життєствердними текстами. Разом з тим Yes приклалися до створення під-напрямку арт року, основним генератором якого була група Pink Floyd. З часом виникли гурти, які поєднували неквапну, атмосферну і тиху арт рок музику із стрімкими, несподіваними поворотами музичного сюжету, які є характерними для класичного прогу. Такий музичний досвід дістав назву крос-овер (перехресного) прогу і мав місце переважно у європейських виконавців, зокрема Kaipa та The Flower Kings зі Швеції та The Tangent та Big Big Train з Об’єднаного Королівства.
З іншого боку психоделічне звучання пісень King Crimson спричинило розвиток хеві (важкого) прогу, котрий поєднував у собі складно побудовані мелодії із важкими гітарними рифами. Вінцем еволюції цієї гілки стали американські гурти Dream Theatre та Planet X. Останній був заснований Дереком Шерініаном, який спочатку грав на клавішах у Dream Theatre. Додатково до хеві прогу долучають також Porcupine Tree, адже в їхніх альбомах багато важких пісень, проте у них набагато менше «металу», ніж у Dream Theatre, а більше акустики і філософії у текстах. Мабуть це через те, що Porcupine Tree все ж таки британці, а не американці, а це багато до чого зобов’язує!
Як продовження класичних прогресивних починань у жанрі рок, на початку 80-х років виникає під-напрям нео прог. Це, по суті, друга хвиля прогресивного року в Британії, яка була представлена англійськими гуртами Marillion, Pendragon та IQ, котрі черпали натхнення у музиці Genesis. Типовою рисою їхньої музики стали клавішні (синтезаторні) соло у супроводі гітарних рифів. Наступне покоління відмовилося від аналогових синтезаторів, використовуваних їхніми попередниками, на користь більш сучасних, що дозволило експериментувати зі звучанням у ширших межах. Нова хвиля прогресивного року торкнулася також Італії. Італійський прогресивний рок формувався під впливом класичної музики – таке собі прог рокове бароко!
Отже, загалом, прогресивний рок, будучи самим по собі пістрявим і різноманітним напрямком, реалізувався у величезну кількість творчих форм, які прогресують і до нині, знаходячи все більше прибічників по всьому світу. Хтозна, до яких ще неймовірних знахідок призведуть креативні пошуки у напрямку «прог»?
Альбом слабенький на трієчку. нічого нового та оригінального у порівнянні з попередніми роботами.
ВідповістиВидалитиВ розвитку неопрогу багато ще зробили Saga, Sylvan, Arena, Porcupine Tree, Transatlantic та ін. Багато в чому можна завдячити і проектам німецького мультиінструменталіста та композитора Геннінґа Паулі (Henning Pauly): Chain, Frameshift, та його сольні роботи. Ще є тут приємний факт, що ми в Україні маємо власний дуже талановитий здобуток,такий як Антон Калугін з Харкова з його всіма проектами: Karfagen, Hoggwash, Sunchild. Як часто в нас в Україні буває, він добре відомий в прогових колах Европи, Канади, а от у власній країні його не дуже знають... :(
ВідповістиВидалитиЗапрошую всіх прогрокових однодумців приєднатися до українського прогрокового форуму: http://www.subterranea.at.ua